Первомайський міськрайонний суд Харківської області

15 грудня 2021, 09:49

«ПОГОДЖЕНО»

Голова Первомайського міськрайонного суду

Харківської області

Андрій Росоха

29 листопада 2021 року

Узагальнення судової практики щодо цивільних правовідносин, які виникають із договору позики (новації) за період 2018 – І півріччя 2021 року

Питання щодо договорів позики передбачені параграфом 1 глави 71 Цивільного кодексу України, які визначають права та обов`язки сторін відповідного договору, його форму, підстави його розірвання, інші особливості укладання, відповідальність за порушення зобов`язань при невиконанні договорів позики, підстави оспорюваності таких договорів тощо.

Слід визначити, що договір позики знаходиться у одній главі разом із іншими однорідними договорами, як-то кредитний договір та договір банківського вкладу, оскільки регуляція відповідних відносин у вказаних договорах споріднена, має єдиний підхід до фіксування намірів сторін та нормативного регулювання.

При цьому найбільш близький до договору позики кредитний договір суттєво відрізняється від визначеного в узагальненні договору як по суб`єкту (можуть бути сторонами як фізичні, так і юридичні особи, тоді як в кредитному виключно юридичні особи, які надають фінансові послуги), так і по меті (договір позики може бути безпроцентним без мети одержання прибутку чи збереження коштів, що є обов`язковою метою у кредитних договорах), а також по об`єкту (в кредитному договорі об`єктом договору можуть виступати виключно грошові кошти, тоді як в договорі позики це можуть бути і інші речі, визначені родовими ознаками) та формі (у договорі позики існує можливість укладання усного договору при дотриманні вимог щодо максимального розміру такого договору).

Реальне втілення на практиці, як у визначений в узагальненні період, так і раніше, на території обслуговування Первомайського міськрайонного суду Харківської області, знайшов єдиний вид договорів позики: у вигляді боргових розписок між фізичними особами на конкретну суму на визначений період. Саме такі справи надходили до суду у визначений період. Жодних інших видів саме договорів позики (щодо позики родових речей, усних договорів на визначену законом суму тощо) до суду у вказаний період не надходило.

Також до Первомайського міськрайонного суду Харківської області не надходило жодної заяви відносно новації боргу у договорах позики відповідно до вимог статті 1053 ЦК України як окремо, так і взаємозв`язку зі статтею 604 ЦК України.

Такі справи розглядалися у порядку позовного провадження як спрощеного, так і загального. Підставами розмежування виду позовного провадження, за загальним правилом, виступала сума боргу. Наприклад, при визначенні боргу у доларах США, в більшості випадків, така сума перевищувала розмір 100 прожиткових мінімумів для працездатної людини станом на 01 січня року звернення, а тому відносити таку категорію справ до малозначних не було підстав, у зв’язку з чим такі справи розглядалися у порядку загального позовного провадження.

Як вбачається з наданої канцелярією суду статистики по такій категорії справ у звітах, які формуються на сьогодні в судах України, передбаченої відповідним наказом Державної судової адміністрації України, окремо договори позики не виокремлюються, а йдуть разом із кредитними договорами у графі 38 звіту по цивільним справам «Справи позовного провадження», а саме «Позики, кредиту, банківського вкладу». При чому в 2018 року вказана категорія не мала ще підкатегорій, а в звітах з 2019 року вона почала мати ще підкатегорії як от «Іпотечного кредиту», «Споживчого кредиту» та «Інших видів кредиту». До того ж у звітах за 2019 та 2020 рік канцелярією суду відповідно до роз`яснень ДСА України договори позики відносилися до підкатегорії «Інші види кредиту», а вже у звіті за І півріччя 2021 року вони рахувалися окремо від зазначених вище категорій. Тому при підготовці звіту довелося вручну перевіряти усі наявні судові справи за 2018 – І півріччя 2021 року, які стосувалися саме договорів позики, а не кредитних договорів.

Такою перевіркою було встановлено, що договори позики займають невеликий процент у графі «Справи, які виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу», причому позовні заяви, які виникають із договорів банківського вкладу у вказаний в узагальненні період взагалі до суду не надходили.

Так, у 2018 році без врахування справ, які надійшли у попередній період, до суду надійшло 287 позовних заяв, які виникають із договорів позики та кредиту. З них лише 8 заяв (8 - розглянуто по суті з урахуванням залишку за минулий період (безпосередньо за 2018 рік – 6), 1 – повернута, 1 – залишок) стосувалися саме договору позики, усі інші відносилися на рахунок договорів кредиту. У 2019 році до суду надійшло 167 позовних заяв, які виникають із договорів позики та кредиту, з них лише 5 заяв (4 – розглянуто по суті з урахуванням залишку за 2018 рік, 1 – повернута, 1 – відмовлено у відкритті) відносно договорів позики у формі письмової розписки). У 2020 році суд отримав 193 заяви, які виникають із договорів позики та кредиту, з яких лише 8 стосувалися договорів позики (7 – розглянуто по суті, 1 - залишок). При цьому у звітах за 2019 та 2020 рік кількість позовних заяв із договорів позики не відповідає кількості «Інших кредитних договорів» зі звіту, оскільки до вказаної підкатегорії відносилися позовні заяви, які виникають із договорів кредиту, укладених в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». У І півріччі 2021 році до Первомайського міськрайонного суду Харківської області надійшло 144 позовні заяви, які виникають із договорів кредиту та позики, з яких лише 4 стосувалися питання стягнення заборгованості за договором позики, укладеним у формі письмової розписки (4 - розглянуто з урахуванням залишку за минулий період, 1 справа – залишок на ІІ півріччя 2021 року).

У всіх випадках повернення справ підставою для цього були заяви позивачів по справі або їх представників про повернення позивних заяв відповідно до вимог пункту третього частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України.

Щодо єдиного судового рішення про відмову у відкритті провадження, то причиною його винесення стали вимоги пункту шостого частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки до відкриття провадження було встановлено факт смерті відповідача та підтверджено відсутність спадкування за ним.

Єдиною справою, розглянутою з постановленням судового рішення про відмову у позові про стягнення боргу за договором позики стала справа №632/2209/16-ц, рішення по якій було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку та залишено без змін як постановою апеляційного суду від 19.06.2018 року (провадження у суді апеляційної інстанції №22-ц/790/3015/18), так і постановою Верховного Суду від 04.03.2020 року (провадження у суді касаційної інстанції №61-41934 св18). Підставами для відмови у позові суд першої інстанції, з яким погодилися і суди вищих інстанцій зазначив заплутаний текст розписки, з якого чітко неможливо було встановити факт отримання грошей у борг на відповідний строк та суперечливий порядок їх повернення, а також отримання судом доказів того, що видачі розписки передували цивільно-правові дії сторін по справі відносно переходу права власності на нерухоме майно, що підтверджувало, що договір позики між сторонами насправді не укладався та гроші не передавалися. Фактично розписка у даній справі не відповідала правовій природі договорів позики, а тому суд правомірно відхилив вимоги про стягнення коштів на підставі розписки як безпідставні.

За загальним правилом у переважній більшості розглянутих по суті у Первомайському міськрайонному суді Харківської області справ зазначеної категорії (20 справ за період із 01 січня 2018 року до 30 червня 2021 року із 21 розглянутих по суті) виносилися заочні рішення, якими позовні вимоги позивачів задовольнялися та які сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалися. Підставою цього є те, що колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вирішили в повному обсязі підтримати практику колишнього Верховного Суду України в частині договорів позики у формі письмових розписок, тобто приймати письмові розписки як безумовний доказ існування боргу з покладанням саме на позичальника обов`язку доведення перед судом відсутності боргу перед позикодавцем. Доказом цього є викладена ще 30 січня 2018 року у постанові ВС позиція по справі №61-953св18, яка посилається на існуючу раніше судову практику. Судді ж нашого суду користуються для вирішення вказаної категорії справ по суті постановами Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року по справі №6-63 цс13 та від 24 лютого 2016 року по справі №6-50 цс16.

Тому в цій частині проблем при розгляді такої категорії справ не виникало, оскільки судом найвищої інстанції визначено, що «за своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Таким чином, розписка про отримання у борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей, а отже розписка є не лише фактом укладення договору, а й фактом передачі позикодавцем грошової суми позичальнику. Крім того, також слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником».

Підсумовуючи, слід зазначити, що в даній категорії справ, враховуючи позицію, за загальним правилом, вже Верховного Суду, яка повністю співпадає із визначеною раніше позицію ще Верховного Суду України, складнощів при розгляді такої категорії справ у суддів нашого суду не виникає. Проблематика цивільного обороту щодо укладання договорів позики є актуальною, оскільки грошовий обіг при капіталістичних відносинах передбачає постійних рух коштів, у тому числі між фізичними особами поза межами державного регулювання (банки, інші фінансові установи). Спори при неповерненні коштів при укладанні договорів позики виникали і будуть виникати. При чому, враховуючи можливість оскарження у судовому порядку виконавчих написів нотаріусів щодо безспірності стягнення коштів або інших видів позасудового стягнення, звернення до суду в найближчій перспективі будуть залишатися вагомим чинником у правозастосовчій практиці судів.

Однак такі архаічні норми законодавства як укладання усного договору позики на суму до 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, укладання договорів позики щодо інших речей, визначених родовими ознаками, питання щодо новації у договорах позики не знайшли свого практичного застосування у цивільних правовідносинах, тому такі норми, які не застосовуються в цивільному обороті, повинні бути виключені з норм цивільного законодавства, оскільки вони обтяжують законодавство. В той же час у параграфі «Позика» Цивільного кодексу України вбачається необхідним доповнити посиланням на розписку між фізичними особами як найрозповсюдженіший вид договорів позики, де дослівно викласти позицію Верховного Суду щодо такого виду договорів позики (укладання, виконання, припинення тощо) з метою належного правового регулювання відносин при розгляді такого виду спорів у судах.

Суддя Первомайського міськрайонного

суду Харківської області Олег Кочнєв