Постанова Верховного Суду щодо неможливості передання права вручення письмого повідомлення про підозру

Постанова Верховного Суду щодо неможливості передання права вручення письмового повідомлення про підозру

     Процедура здійснення повідомлення про підозру включає в себе складання письмового повідомлення про підозру та, відповідно, його вручення підозрюваному уповноваженою особою. Коли у вчиненні злочину підозрюється особа, щодо якої передбачено здійснення особливого порядку кримінального провадження, письмове повідомлення про підозру такій особі має бути вручене безпосередньо посадовими особами органів прокуратури, визначеними у пунктах 1−4 ч. 1 ст. 481 Кримінального процесуального кодексу України, і здійснення цієї дії не може бути передоручене.

     Такий висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду, якою вирок місцевого суду був скасований, а кримінальне провадження – закрите у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи та вичерпанням можливості їх отримати.

     Відповідно до вироку місцевого суду особа була засуджена за ч. 3 ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою) Кримінального кодексу України (в редакції Закону України від 11 червня 2009 року № 1508‑VI) та визнана винуватою в тому, що, працюючи на посаді судді, будучи службовою особою, котра займає відповідальне становище, діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, упродовж 2010−2011 років одержала хабарі за сприяння в розгляді цивільної та кримінальної справ, які перебували в її провадженні.

      У касаційній скарзі прокурор, зокрема, посилався на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

        У постанові ВС йдеться про те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недопустимість доказів сторони обвинувачення та, відповідно, їх недостатність для доведення у визначений процесуальним законом спосіб і поза будь-яким розумним сумнівом винуватості особи у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, а тому правильно скасував обвинувальний вирок і закрив кримінальне провадження.

       Як убачається з матеріалів кримінального провадження та не заперечується учасниками судового провадження, процесуальні документи, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо особи стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, на стадії закінчення досудового розслідування не відкривалися. У зв’язку зі знищенням цих документів також не було можливості відкрити та дослідити їх і під час розгляду кримінального провадження судом. За таких обставин апеляційний суд правильно вказав на недопустимість даних, що містяться в матеріалах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо особи, як доказів.

       При цьому, надаючи оцінку іншим матеріалам кримінального провадження, апеляційний суд обґрунтовано визнав їх такими, що не підтверджують поза розумним сумнівом винуватість особи у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оскільки самих лише показань двох свідків, котрі стверджували, що передавали грошові кошти як хабар, недостатньо для спростування доводів сторони захисту про непричетність судді до вчинення злочинів. Інші свідки безпосередніми очевидцями злочинів не були, дали показання з чужих слів або ж є співробітниками правоохоронних органів, а тому їхні показання на підставі ст. 97 КПК України не можуть бути визнані допустимими доказами.

     Крім того, колегія суддів ККС ВС погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про порушення органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону при врученні особі повідомлення про підозру.

     Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України повідомлення судді про підозру здійснюється лише Генеральним прокурором або його заступником. Вказана вимога обумовлена особливим статусом суддів і є гарантією їх незалежності та імунітету.

     Як убачається з матеріалів кримінального провадження, письмове повідомлення про підозру судді хоча й було складене першим заступником Генпрокурора України, проте вручене особою, яка за посадою не є Генпрокурором або його заступником, що є істотним порушенням вимоги процесуального закону в частині процедури притягнення особи до кримінальної відповідальності.

       ВС залишив ухвалу апеляційного суду без змін.

       Детальніше з текстом постанови колегії суддів ККС ВС можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/80115441.

За повідомленням прес-служби суду